Про робоче визначення антисемітизму, яке не має обов'язкової юридичної сили, за стандартами IHRA
IHRA – це єдина міжурядова організація, уповноважена зосереджуватися винятково на питаннях, пов'язаних із Голокостом. Маючи докази того, що жахливі прояви антисемітизму знову частішають, ми вирішили взяти на себе провідну роль у боротьбі з ним. Однак перш ніж почати розгляд проблеми антисемітизму, необхідно дійти ясності щодо того, що таке антисемітизм.
Експерти Комітету IHRA з питань антисемітизму та заперечення Голокосту працювали над досягненням міжнародного консенсусу щодо робочого визначення антисемітизму, яке не має обов'язкової юридичної сили, що згодом було ухвалене Пленарним засіданням. У такий спосіб IHRA показав приклад відповідальної поведінки для інших міжнародних форумів і надав важливий інструмент із практичним застосуванням для своїх країн-членів.
Це робоче визначення надало силу багатьом органам для боротьби зі зростанням ненависті та дискримінації на національному рівні. Інформацію про підтримку та ухвалення робочого визначення антисемітизму за IHRA можна знайти тут.
Протидія антисемітизмові сьогодні також означає протидію викривленню фактів про Голокост. Дізнатися більше про практичні інструменти IHRA проти викривлення фактів про Голокост, а також про те, як долучитися до справи, можна тут.
Робоче визначення антисемітизму
Керуючись принципами Стокгольмської декларації , де йдеться: «Оскільки людство все ще потерпає від... антисемітизму та ксенофобії, міжнародне співтовариство несе надзвичайно велику відповідальність за боротьбу з цим злом», – Комітет із питань антисемітизму та заперечення Голокосту скликав Пленарне засідання IHRA у Будапешті в 2015 році, щоб ухвалити нижченаведене робоче визначення антисемітизму.
26 травня 2016 року Пленарне засідання в Бухаресті вирішило:
Ухвалити нижченаведене робоче визначення антисемітизму, яке не має обов'язкової юридичної сили:
«Антисемітизм – це певне сприйняття євреїв, що може виявлятися як ненависть до євреїв. Риторичні та фізичні прояви антисемітизму спрямовані проти євреїв чи неєвреїв та/або їхнього майна, проти єврейських громадських установ і релігійних об'єктів».
Ілюстраціями для спрямовування роботи IHRA можуть бути такі приклади:
Прояви можуть охоплювати напади на державу Ізраїль, котру сприймають як єврейську спільноту. Однак критику Ізраїлю, подібну до критики будь-якої іншої країни, не слід вважати антисемітською. Антисемітизм часто є звинувачуванням євреїв у змові з метою завдати шкоди людству, і його зазвичай використовують, щоби звинуватити євреїв у тому, «що все йде не як слід». Це виявляється в усній, письмовій, візуальній формах і діях, при цьому використовують зловісні стереотипи та приписують євреям негативні риси характеру.
Сучасні приклади антисемітизму в суспільному житті, засобах масової інформації, школах, на робочому місці та в релігійній сфері можуть, з урахуванням загального контексту, охоплювати, зокрема, таке:
- заклики, співучасть або виправдання вбивств євреїв чи заподіяння їм шкоди в ім'я радикальної ідеології чи екстремістських релігійних поглядів;
- висунення неправдивих, дегуманізуючих, демонізуючих або стереотипних звинувачень щодо євреїв як таких або щодо володарювання євреїв як спільноти – приміром, однак не лише, міф про всесвітню єврейську змову або про те, що євреї нібито контролюють засоби масової інформації, економіку, уряд чи інші суспільні інститути;
- звинувачення євреїв як народу у тому, що вони є відповідальними за реальні чи уявні злочини, вчинені окремою особою чи групою євреїв, або навіть за дії, вчинені неєвреями;
- заперечення факту, масштабів, механізмів (як от газові камери) або зумисного характеру геноциду єврейського народу, здійсненого націонал-соціалістичною Німеччиною та її прибічниками й поплічниками під час Другої світової війни (Голокост);
- звинувачення євреїв як народу чи Ізраїлю як держави у вигадуванні чи перебільшенні масштабу Голокосту;
- звинувачення єврейських громадян у більшій лояльності до Ізраїлю чи гаданих приоритетів євреїв у всьому світі, ніж до інтересів власних держав;
- відмова єврейському народові в його праві на самовизначення, наприклад, через твердження, що існування держави Ізраїль є расистським проектом;
- застосовування подвійних стандартів, вимагаючи від євреїв поведінки, якої не очікують і не вимагають від жодної іншої демократичної нації;
- використання символів і зображень, пов'язаних із класичним антисемітизмом (як от твердження, що євреї вбили Ісуса, чи «кривавий наклеп»), для характеристики Ізраїлю чи ізраїльтян;
- порівняння сучасної політики Ізраїлю з політикою нацистів;
- покладання на євреїв колективної відповідальності за дії держави Ізраїль.
Антисемітські дії є злочинними, якщо вони визначені як такі законом (наприклад, заперечення Голокосту або поширення антисемітських матеріалів у деяких країнах).
Злочинні дії є антисемітськими, коли об'єкти нападу, будь то люди чи майно – такі як будівлі, школи, місця відправлення культу та кладовища – обирають тому, що вони є єврейськими, їх сприймають як єврейські або вони пов'язані з євреями.
Антисемітська дискримінація — це відмова євреям у можливостях або послугах, доступних іншим; вона є незаконною в багатьох країнах.
